28 травня 2009 року відбулося пленарне засідання Конституційного Суду України (далі – КС України) з розгляду конституційного звернення Ігоря Голованя щодо офіційного тлумачення певних положень статті 59 Конституції України.

На запрошення взяти участь у пленарному засіданні КС України прибув сам заявник Ігор Головань, його представник за довіреністю Олександр Никифоров, а також представники владних органів: Президента України, Верховної Ради України, Верховного Суду України, Уповноваженого ВР України з прав людини, Генеральної прокуратури України.

Лише двоє суддів зі складу КС України з поважних причин не змогли взяти участь у пленарному засіданні.

На початку засідання суддя-доповідач ознайомила присутніх із матеріалами справи. Повідомила, що КС України запросив висновки певних наукових установ щодо питань, порушених у конституційному зверненні. Отримані КС України висновки містять позиції науковців, що підтримують конституційне звернення.

Учасники процесу та запрошені КС України представники державних органів висловили свою позицію відносно того, чи має право свідок, потерпілий чи інша особа, що викликана для дачі пояснень державним органам України, використовувати безпосередньо під час допиту чи дачі пояснень правову допомогу адвоката чи іншого фахівця у галузі права.

Представники Президента України, Верховної Ради України висловили думки щодо можливості буквального тлумачення положень статті 59 Конституції України, а саме: «Кожен має право на правову допомогу», більш того, підтримали необхідність саме такого тлумачення

Представник Верховного Суду України зазначив, що більшість суддів кримінальної палати ВС України підтримують конституційне звернення, але відсутність законодавчого закріплення (у КПК України) процедури залучення адвоката (фахівця у галузі права) до певних процедур (у тому числі допитів свідків) породжує існування й інших позицій суддів Верховного Суду України.

Представник Генеральної прокуратури України не підтримав думки, викладені у конституційному зверненні, заявивши, що свідок не потребує надання йому правової допомоги безпосередньо під час допиту.

Після перерви суд надав Ігорю Голованю право виступити із заключною промовою, після чого перейшов до слухання справи у закритій частині пленарного засідання.

Наведене дозволяє дійти висновку про практично одностайну підтримку позиції заявника конституційного звернення органами державної влади та науковими установами.