Олександр Никифоров, Адвокат

30 вересня 2009 року Конституційним Судом України було прийняте Рішення у справі за конституційним зверненням Ігоря Голованя.

Новина вмить облетіла численні інформаційні ресурси, деякі з них повідомили про те, що Конституційний Суд України дозволив свідкам мати адвокатів у суді, інші звернули увагу лише на певні фрагменти резолютивної частини Рішення.

Для більшої точності процитую резолютивну частину Рішення Суду:

«1. Положення частини першої статті 59 Конституції України «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.

2. Положення частини другої статті 59 Конституції України «для ... надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура» в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що особа під час допиту її як свідка в органах дізнання, досудового слідства чи дачі пояснень у правовідносинах з цими та іншими державними органами має право на правову (юридичну) допомогу від обраної за власним бажанням особи в статусі адвоката, що не виключає можливості отримання такої допомоги від іншої особи, якщо законами України щодо цього не встановлено обмежень».

У мотивувальній частині Рішення суд зазначив таке: «Свої позиції стосовно предмета конституційного звернення висловили Президент України, Голова Верховної Ради України, Голова Верховного Суду України, Генеральна прокуратура України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Спілка адвокатів України, Харківська правозахисна група, науковці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Національного університету внутрішніх справ України, Національної академії прокуратури України, Одеської національної юридичної академії».

Можу відзначити, що думки, викладені у конституційному зверненні, під час засідання отримали однозначну підтримку практично у всіх із перелічених осіб та представників установ. Проти висловився лише представник Генеральної прокуратури України, який мотивував свою позицію тим, що Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає права свідка на правову допомогу.

Як-то кажуть: «хто б мав сумніви?!». До речі, представник прокуратури у своєму виступі в Суді зовсім не приділив увагу конституційному зверненню в аспекті права особи на правову допомогу під час дачі пояснень будь-яким органам державної влади.

Тим цікавіша реакція правоохоронців після оприлюднення звернення. «Українська правда» (http://www.pravda.com.ua/ru/news/2009/10/6/99806.htm) повідомляє про таке: «в Генпрокуратуре подчеркнули, что считают такое решение позитивным, защищающим права человека, однако отметили возможность свидетелей использовать право на адвоката для уклонения от следствия».

«Возможно, эта процедура будет использоваться недобросовестным свидетелем для уклонения от помощи следствию», - отметил собеседник,– також відзначає «Українська правда».

На жаль, невідомий співрозмовник не уточнює, яким чином реалізація конституційного права може бути використана для ухилення від допомоги слідству. Дійсно цікаво: невже у прокуратурі зовсім не можуть працювати, дотримуючись вимог законодавства?!

Здивування викликає і сам факт різкої зміни позиції Генеральної прокуратури.

Не забарилися з реакцією й представники МВС України. Так, за повідомленням все тієї ж «Української правди», «советник министра внутренних дел Екатерина Левченко, комментируя решение КС, подчеркнула, что МВД в целом положительно воспринимает право свидетеля на адвоката, и будет выполнять это решение».

Не можна не радіти, що у МВС України сприйняли Рішення позитивно, привертає увагу те, що, як виявляється, існували (чи й досі існують) сумніви щодо необхідності виконання Рішення Конституційного Суду України.

Дуже цікаво було б почути реакцію інших державних органів, бо як славнозвісний Хоботов з «Покровських воріт» мав подивитися на квартиру, через те що «йому там жити», так і державним органам доведеться виконувати це Рішення, бо…там про них написано.

Відповідно до резолютивної частини Рішення:

1) правова допомога може бути отримана особою в обсязі і формах, як вона (тобто ця особа) того потребує;

2) особа має право на правову допомогу під час її допиту як свідка;

3) особа має право на правову допомогу під час дачі пояснень у правовідносинах з державними органами.

Акцентую увагу саме на третьому аспекті, оскільки прийняте рішення цінне не тільки правом свідка на правову допомогу під час допиту, але й правом особи на правову допомогу в правовідносинах з будь-яким державним органом. Не слід пояснювати, яка кількість різноманітних контролюючих органів існує в Україні та які великі в них повноваження.

Обговорення Рішення Суду точиться в основному лише навколо права свідків на правову допомогу, але це ще не все рішення. Це лише його частина, до того ж не головна, як на мій погляд. Набагато важливішим є той факт, що Суд своїм Рішенням розтлумачив положення про наявність права на правову допомогу у всіх та у кожного, у будь-якій ситуації, що потребує «спілкування» з державними органами.

Наостанок зауважу, що завжди знайдеться той, хто скаже: «И так понятно было». Особисто я обмежусь констатацією факту – прийняте Рішення наблизило нас до цивілізованого світу. Цьому не можна не радіти.